Чутки про відставку низки міністрів уряду Дениса Шмигаля мусуються з весни. Начебто так влада хоче «випускати пару». Але поки конкретно на вихід піднявся лише один член Кабміну. Ідеться про міністра захисту довкілля та природних ресурсів Романа Абрамовського, який добровільно поклав заяву за власним бажанням. Наскільки це бажання дійсно власне, а не спровоковане Офісом президента, – питання риторичне.
Враховуючи публічне невдоволення діяльністю Міндовкілля з боку всесильної нині Ради національної безпеки та оборони, є всі підстави говорити, що заява про відставку насправді виявилася «добровільно-примусовою». Секретар РНБО Олексій Данилов недвозначно заявив: міністерство не в достатньому обсязі виконує укази президента. Фактично цим була виписана Абрамовському «чорна мітка».
Питання про позбавлення повноважень міністра, який працює з червня 2020 року, стояло на порядку денному Верховної Ради минулого пленарного тижня. Але через те, що парламент у своїх «кращих» традиціях занурився в розгляд нескінченних правок до бюджету на наступний рік, руки до відставки так і не дійшли. Втім, нема сумнівів, що це лише дещо відтермінує неминуче звільнення. Тепер воно заплановане на наступний пленарний тиждень, що почнеться 2 листопада. Аж надто багато звинувачень пролунало на адресу Абрамовського не тільки від РНБО, а й від монобільшості. Так, голова фракції «Слуги народу» Давид Арахамія основною претензією до діяльності міністра назвав вкрай високу корумпованість екологічної інспекції в регіонах.
Серед скандалів, до яких залучене Міндовкілля, – тендер на будівництво сховища відпрацьованих радіоактивних відходів у Чорнобильській зоні на 4 млрд грн. Дві «ображені» компанії, пропозиції яких відхилили, заблокували його продовження через Антимонопольний комітет. Подальше звільнення глави Держагентства з управління зоною відчуження ЧАЕС Сергія Костюка пов’язують саме з цією історією.
«Роман надто багато чого наобіцяв президенту, – кажуть джерела «Главкома» в уряді. – Мільярд нових дерев за три роки, збільшити площу лісів на мільйон гектарів… Але реально нічого в цьому плані не робилося».
«Хлопчик для биття»
Варто пам’ятати, що Абрамовський на тлі конфлікту з прем’єром Денисом Шмигалем вже гучно подавав заяву про відставку ще у грудні минулого року. Ця загадкова ситуація нічим не завершилася, а сам Абрамовський згодом пояснював її дуже плутано. Але зараз дещо інші обставини: Банкова та монобільшість потребують «крові». І відставка Абрамовського може стати своєрідним «тізером» подальшої чистки уряду.
«Абрамовський – найменш суперечливий персонаж для звільнення, невдоволення ним назрівало давно, – каже політолог Володимир Фесенко. – Якщо щодо інших міністрів є дискусії, то щодо нього був повний консенсус. До того ж, вже є претенденти на це крісло, а однією з причин неприйняття рішень стосовно певних міністрів є якраз те, що їм нема заміни».
Фесенко зауважує, що у Зеленського та його оточення дуже бізнесовий підхід до кадрової політики: «Хто не виправдав сподівань – того міняємо. Навіщо тягнути час, давати нові випробувальні терміни? А Абрамовський виявився неефективним у тій же історії з викидами в атмосферу в рідному для президента Кривому Розі, коли не виконав у повному обсязі його доручень». На думку політолога, до багатьох інших міністрів на Банковій були завищені очікування та наводить приклади міністра аграрної політики Романа Лещенка чи першого віцепрем’єра Олексія Любченка. Але у кожного міністра своя особлива ситуація. Поки не пощастило саме Абрамовському.
У плюс Абрамовському можна поставити ухвалення за його міністерської каденції закону про заборону поліетиленових пакетів, хоча формально це робила Верховна Рада. Також не варто забувати, що новий міністр працював в екстремальних умовах: він фактично відновлював окреме міністерство, яке раніше в рамках невдалого експерименту було об’єднане з Міненергетики.
Хто замість? Ставки Пінчука, Тимошенка, Юрушева…
Абрамовського ще не звільнили, а вже активно обговорюються кандидатури тих, хто готовий зайняти його крісло. Джерела «Главкома» називають кількох претендентів – нардепи від «Слуги народу» Андрій Жупанин та Олена Криворучкіна, голова Черкаської обладміністрації Олександр Скічко, екснардеп та колишній «в.о.» голови Держекоінспекції Єгор Фірсов, нинішній заступник міністра з питань цифровізації Руслан Стрілець та геоеколог, кандидат географічних наук, асистент кафедри географії факультету Київського національного університету Сергій Гайдай.
Землячка президента, криворіжанка Олена Криворучкіна входить до профільного екологічного комітету та захищала кандидатську дисертацію щодо екологічних проблем регіону. Тобто має до цієї сфери пряме відношення. А от кандидування іншого «слуги» – Андрія Жупанина з енергетичного комітету – стало несподіванкою навіть для його колег з фракції. Тим більше, що Жупанин вже зухвало похвалився, що мав співбесіди і з головою фракції, і з прем’єр-міністром. Лишилося тільки поговорити з президентом.
«Колега Жупанин – абсолютно робочий, намагається вникнути в питання, менше їх політизувати, – оцінює самопроголошеного претендента перший заступник голови енергетичного комітету, депутат від «Батьківщини» Олексій Кучеренко. – Тому я приємно здивований, що його розглядають на посаду міністра. Наскільки йому вистачає кваліфікації? Він точно буде не гірший за інших міністрів. Але мені важко аналізувати критерії відбору Офісу президента. У Банкової ж абсолютно непрозора кадрова політика: от Абрамовський написав заяву за власним бажанням, але так і незрозуміло, чи виконав він завдання, що перед ним ставилися, чи провалив».
Жупанин до свого походу в політику працював юристом та був засновником кількох юридичних компаній. Навчався в Лейденському університеті (Нідерланди), де отримав кваліфікацію «магістр права». Можливість навчатися за кордоном він отримав через програму Фонду Віктора Пінчука, мільярдера, що володіє великими промисловими підприємствами. Саме з фігурою олігарха і пов’язують нинішнє просування нардепа на посаду міністра. Жупанин має давні зв’язки ще з однією креатурою Пінчука – колишньою депутаткою від «Батьківщини» (склала мандат) Ольгою Бєльковою. Вона раніше працювала директором з міжнародних проєктів у вищезгаданому фонді олігарха, а наразі є директором з питань взаємодії з державними органами та міжнародними організаціями «Оператора ГТС України». На цьому стратегічному підприємстві є посада контролера, що відповідає за здійснення моніторингу дотримання програми відповідності щодо рівного ставлення до всіх учасників ринку газу. Цю посаду зараз обіймає Ірина Комаріда, яка була помічницею Бєлькової у Верховній Раді, а коли та склала мандат, деякий час працювала помічницею у Жупанина.
Пінчук давно цікавиться «екологічною тематикою»: нинішнього голову Держслужби геології та надр Романа Опімаха вважають його людиною. Якщо до нього додасться ще й лояльний міністр, це значно підсилить позиції олігарха серед колег-«товстосумів». За словами співрозмовників зі «Слуги народу», кандидатуру Жупанина дуже активно просуває голова фракції Давид Арахамія.
Але як би Жупанин не піарив себе як головного претендента, питання щодо заміни Абрамовського досі не вирішене та на його місце мітять також інші кандидати.
Наприклад, нинішній заступник Абрамовського – Руслан Стрілець, який багато років очолював департамент екології та природних ресурсів Дніпропетровської області. Його кандидатуру лобіює Офіс президента, а точніше одне з його крил – виходець з Дніпра заступник голови Офісу Кирило Тимошенко. Стрілець у ранзі заступника не гребує виходами на публіку. З останніх – презентація Національного реєстру викидів і перенесення забруднювачів.
Вічний претендент на різні посади ексшоумен Олександр Скічко після того, як у нього не склалося з призначенням в міністерство інфраструктури, поїхав тягнути губернаторську лямку на Черкащину. Але не полишає надій таки працевлаштуватися в уряд, тепер – на посаду міністра екології. За симпатичним обличчям політика неодмінно маячить фігура його тестя Леоніда Юрушева, який, зокрема, має бізнес та інтереси у сфері деревообробки.
