Україна відправила на орбіту Землі власний супутник “Січ-2-30”. Без “всевидячого ока” із космосу наша держава упродовж останніх десяти років просила допомоги у сусідів. У сучасних умовах поява власного супутника особливо важлива, адже наша “Січ” може відстежувати, зокрема, і переміщення військової техніки. 

Про те, чому бояться погляду з космосу чиновники-крадії та який зв’язок українського супутника з анексією Криму та Ілоном Маском, йдеться в неділю, 16 січня, в сюжеті ТСН.Тиждень.

Кримська втрата

Український космічний розвідник на ім’я “Січ-2-30” прибув на своє робоче місце і тепер може побачити, де незаконно намивають піски, де рубають ліс, кому загрожує неврожай, чому зникають підземні води. А ще він може попередити про повені, лісові пожежі та скупчення ворожих колон біля наших кордонів. 

За польотом супутника стежать у центрі, який розташований у Дунаївцях на Хмельниччині.  Як розповів керівник національного центру управління і випробування космічних засобів Володимир Присяжний, в результаті анексії Криму наша держава втратила центр управління польотів в Криму.

Створення нового центру тривало від 2015 року. Допоки Україна не мала власного супутника, його молодий персонал приймав та розшифровував  інформацію з іноземних супутників. 

Як будували українську “Січ”

У квітні 2021 року в конструкторському бюро “Південне” у місті Дніпрі український супутник було зібрано. Але від накресленого проєкту до запуску апарата на орбіту пройшло аж 8 років. Знадобилося так багато часу, бо в Україні не було власної космічної програми, а отже й державного фінансування.

У 2015 році у КБ “Південне” вирішили зібрати космічний апарат власним коштом. І зробили це вперше – без російських деталей, через які 10 років тому вийшов з ладу наш супутник “Січ-2”. Тоді російський енергоблок замість 5 років прослужив трохи більше року. 

Новий супутник “Січ-2-30” зроблений з українських деталей і несе на собі французькі та канадські прилади. 

Скільки це коштувало

Витрати на доставку супутника в космос і підготовку всіх наземних центрів для зв’язку із ним взяла на себе держава.  Для виведення супутника на орбіту скористалися “космічною маршруткою” Ілона Маска “Фалькон 9”, який здешевив польоти завдяки повторному використанню першої ступені ракети. Та, що вивела на орбіту наш апарат, полетіла в космос 10-й раз. 

Запуск українського супутника коштував трохи більш як 50 мільйонів гривень. Але це був справжній виклик для наших конструкторів, оскільки “Січ-2-30”  треба було перевести з тих  пускових вимог, які існують в Росії, на американські. Як виявилося, там все інакше: система кріплення, умови польоту і навіть вібрації ракети.  

Щоб пересвідчитися, що жодна система не дасть збій ще дорогою до орбіти, випробування проводили двічі. Спершу - на макеті, а потім і на справжньому супутнику вартістю 110 мільйонів гривень. “Січ 2-30” тест витримав. 

Довга дорога на орбіту

Чимало зусиль пішло на доставку супутника на пусковий майданчик у штаті Флорида, до якого значно далі, ніж до навколоземної орбіти. Вразливий вантаж у протиударні і вологостійкі бокси пакували 2 тижні. З Дніпра до летовища в Борисполі його доправила вантажівка. 

У Маямі його зустрів головний конструктор Костянтин Білоусов разом із командою. У стерильних боксах біля пускового майданчику вони ще раз провели випробування і за рекордно короткий час встановили його на ракету. 

За запуском українського супутника стежили на Хмельниччині у центрі управління польотами, і  в конструкторському бюро “Південне”, і в Офісі президента України. 

"Фалькон 9" стрімко набирав висоту, маючи на борту 105 супутників. “Космічна маршрутка” за чергою висаджує їх на потрібних “зупинках”. Наш “Січ-2-30” був аж 102-м у черзі. Він вилетів на свою орбіту і розкрив “крила” - сонячні батареї - десь над Індійським океаном.

Нижче та краще

Раніше йшлося про запуск супутника на висоту 670 кілометрів, але  зрештою запустили на 525-кілометрову орбіту. Це означає, що наш супутник буде краще бачити і це плюс. Але є також мінус – гарантійний термін скорочується із 5 років до 3. Чим ближче до атмосфери, тим швидше падіння. 

У центрі управління польотами упіймали перший сигнал “Січі”. Але з першого разу перевірити роботу всіх систем не вдалося, довелося нервово чекати ще півтори години, поки космічне тіло облетить Землю. Лише тоді у центрі переконалися, що супутник штатно відокремився та включився, працює так, як і передбачали. 

На остаточне освоєнні піде ще кілька місяців, упродовж яких його будуть налаштовувати із наземних станцій. Через місяць-два він почне надсилати перші знімки, які відправлятимуть на всі рівні державних установ. Згідно закону - отримавши космічні дані дані про вирубки лісів чи загрозу лісових пожеж, чиновник не має права покласти їх у шухляду. 

Побачити все

Раніше такі дані Україна купувала в інших країн за десятки мільйонів доларів. До того ж ми отримували інформацію, що стосується виключно території України. Тепер же наше “космічне око” зможе побачити і те, що ховають недруги. 

Звичайно, “Січ” - не найсучасніший апарат серед супутників. Але він першопроходець. Україна збирається нарощувати своє орбітальне угруповання. Принаймні, космічна програма, яку незабаром має ухвалити парламент, передбачає запуск іще 7-ми високоточних космічних розвідників, до 2025 року. 

Читайте також:

Space Х успішно запустив у космос український супутник "Січ-2-30"

Китайські вчені знайшли воду у зразку місячного ґрунту: подробиці

На навчаннях НАТО вперше випробували реактивний ранець