Евакуація, «тривожні валізи», пошук бомбосховищ… Здається, навіть у 2014-15 роках, коли на нашій території тривали активні бойові дії, українці стільки не обговорювали початок повномасштабної війни з Росією. Логічно припустити: якщо росіяни не пішли далі тоді, коли українська держава була знекровлена, тим більше не наважаться на це вони й зараз, коли і Україна зміцнилася в збройному плані, і світ вже не є таким наївним щодо намірів Кремля. Проте протягом останніх місяців, як бубл-гам, активно надувається істерія навколо можливого нового нападу Росії.

Президент України Володимир Зеленський навіть сьогодні оприлюднив окреме відеозвернення на цю тему. Він закликав громадян не піддаватися паніці: «А в чому новина? Хіба вторгнення почалося не у 2014 році? Хіба загроза війни з'явилися тільки зараз? Ці ризики існують вже не один день і вони не стали більшими. Більшим став ажіотаж».

Зеленський зазначив, що єдиним приводом для паніки буде якраз спроба піддатися паніці, та почати знімати з рахунків гроші та скидати знайомим та друзям фейки та страшилки. «Всім нашим громадянам, особливо похилого віку, потрібно видихнути, заспокоїтися, не бігти по гречку й сірники. Всім ЗМІ бути саме засобами масової інформації, а не засобами масової істерії. в гонитві за хайпом не допомагати ворогу. Повідомляти щодня про те, що війна буде завтра – це точно її не зупинить», – зауважив Зеленський.

То чи є реальні підстави хвилюватися українцям і звідки ж взявся цей ажіотаж, про який вже змушений говорити сам президент?

«Росіяни, здається, самі від цього в шоці»

Хвилювання почалося в листопаді минулого року. Тоді впливова газета The New York Times із посиланням на дані своїх джерел серед американських та європейських чиновників оприлюднила тривожні дані.

Видання зазначило, що британська та американська розвідки все більше переконуються в тому, що президент Росії Володимир Путін розглядає можливість військових дій для захоплення більшої частини України або для дестабілізації ситуації заради зміни влади в країні на більш комфортну для себе.

Згодом Politico и Bloomberg оприлюднили дані про аномальну концентрацію російських військ навколо українського кордону. На ці повідомлення можна було б на початку звернути увагу лише через яскраві заголовки, але про загрозу російського вторгнення заявив і держсекретар США Ентоні Блінкен, а директор ЦРУ Вільям Бернс навіть прилітав до Москви, аби обговорити можливу ескалацію навколо України з керівництвом РФ.

Українські високопосадовці тоді в приватних розмовах із «Главкомом» були дещо збентежені такою активністю американців: «Насправді ми не бачимо на кордонах нічого аж надто особливого, чого не було раніше. Не розуміємо, чого вони раптом так збудилися – може, це пов’язано з тим, аби відвести увагу від ситуації з Китаєм та Тайванем. Росіяни, здається, самі від цього в шоці».

З тих пір майже щодня фіксується цілий вал публікацій в іноземних ЗМІ про ймовірну війну в Україні. Вони оприлюднили кілька мап із напрямками можливого нападу, численні заяви політиків та різних експертів, які оцінюють можливості атаки. Остання з таких «алармістських» новин – в тому ж The New York Times. Там повідомили про від’їзд з України родин російських дипломатів та прибуття канадського спецназу, в задачі якого, зокрема, входить евакуація громадян Канади в разі загострення ситуації. Держсекретар США Блінкен під час останнього візиту до Києва та зустрічі з Зеленським зазначив, що Путін може в короткі терміни провести агресивні дії проти України, але Вашингтон та його союзники уважно за цим спостерігають.

Європа – не Америка

А от «великі європейці» на кшталт Німеччини з самого початку дуже скептично сприймали варіанти можливого повномасштабного конфлікту. Проте Штатам ніби вдалося переконати партнерів у такій можливості і розробити спільні санкції. Якими саме вони можуть бути, американські і європейські високопосадовці не кажуть, але постійно повторюють мантру про велику ціну, яку заплатить Росія в разі нападу на Україну. При цьому американці і британці одразу відхрестилися від допомоги Києву своїми військами, хоча цілком могли обійтися загальними фразами на кшталт «будемо дивитися за ситуацією» чи «сподіватимося, що до цього не дійде».

При цьому якщо американці порадили своїм громадянам найближчим часом не відвідувати нашу країну, змішавши в одну купу і загрозу з Росії, і демонстрації з елементами насильства (хіба в самих Штатах їх буквально нещодавно не було?), то посол Німеччини прямо заявила, що вважає загрози малоймовірними. Більш того, Німеччина відкрито заблокувала передачу озброєння Україні.

Так само, наприклад, не вірить в можливість повномасштабного конфлікту президент Туреччини Реджеп Ердоган, який намагається не псувати стосунки ані з Україною, ані з Росією. Та й українська влада не хоче зайвий раз лякати народ вторгненням. Окрім Зеленського, який закликає не панікувати, секретар Радбезу Олексій Данилов неодноразово повторював, що не бачить наразі у росіян достатнього сконцентрованого потенціалу для масштабної атаки.

Голова провладної фракції «Слуги народу» Давид Арахамія також стверджує, що ситуація на кордоні не гірша, ніж була навесні минулого року, і звинувачує в нагнітанні західні ЗМІ, які розповсюджують фейки. Вся ця напруга, за його словами, погано впливає на українську економіку. І це, дійсно, так: на фоні розмов про майбутню війну спостерігається відтік іноземного капіталу з України, під тиском опинився курс гривні. Тож Україна вже зазнає збитків – тільки через гучні заголовки в ЗМІ.

Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба також звернув увагу на психологічний фактор: «Найбільшим досягненням Росії сьогодні буде сіяння паніки, зневіри в українському суспільстві і розхитування нас зсередини, насамперед – розхитування нашої економіки та фінансової системи. Тому ми повинні докласти максимум зусиль, щоб не дозволити Росії досягти цієї цілі».

Треба визнати, що російські біржі теж падають через «мілітаристську» атмосферу, але нам від цього не набагато легше.

Гра на нервах

Проте Росія, хоча й висловлює здивування такою різкою реакцією Заходу на свої пересування солдатів, фактично підігрує глобальній істериці. У Москві наголошують, що паніка спровокована штучно і ніхто ні на кого не збирається нападати, але при цьому майже 100 тис. військових з українського кордону прибирати не збирається, звинувачуючи в ескалації Захід. Свою нечувану активність вона пояснює тим, що НАТО начебто накачує Україну зброєю. Відтак є ймовірність спровокованої США атаки українських «радикалів» чи то на «республіки Донбасу», чи то навіть на територію самої Росії. Більш того, російська армія зараз перекидається до Білорусі в рамках навчань «Союзное единство» і вже лунають думки, що ці переміщення можуть бути використані для атаки з півночі. Невизнаний глава Білорусі Олександр Лукашенко якраз перед цим також заявив, що побоюється нападу якихось українських націоналістів.

Найближчі дні можуть бути найбільш нервовими через ультиматум Росії до США, в якому вона забажала для себе безпрецедентних «гарантій безпеки». Зокрема, заборони на вступ в НАТО для України та Грузії та відкат альянсу до кордонів 1997 року. Перший раунд перемовин продемонстрував, що на ці «побажання» ніхто реагувати не збирається, і зараз в Кремлі вмагають негайних письмових безпекових гарантій. Якщо їх не буде, Росія обіцяє, що залишить за собою право «на військову чи військово-технічну» відповідь. Що саме мається на увазі під цими формулюваннями – не розкривається. Але на те й, схоже, розрахунок кремлівських шантажистів: нехитра тактика «тримайте мене семеро». Знову ж, схоже на елемент інформаційної гри.

Як розвиватимуться події? Сценарії

Реальне загострення

Є думки, вони розповсюджуються різноманітними «кремленологами», що в Москві, дійсно, вирішили просто перевернути шахову дошку і вирішити «українську проблему» бліцкригом. Нібито у Путіна остаточно розвіялися ілюзії: він зрозумів, що йому вдасться запхнути окуповані шматки «ЛДНР» в Україну на своїх