Приїхали з Херсонщини, тікаючи від війни, та повінчалися. Історію Вікторії та Василя, котрі знайшли прихисток в Інституті Богословських Наук Непорочної Діви Марії на Хмельниччині, дізнавалася кореспондентка Суспільного Леся Боровець.

Переселенці з Херсонської області Вікторія та Василь приїхали у місто Городок, що на Хмельниччині, 20 березня. Свій прихисток вони знайшли в Інституті Богословських Наук Непорочної Діви Марії.

«Ми побули в окупації п’ять днів, посиділи в підвалі, тоді російські військові нас витягли… Згадувати важко це… Тоді ще сказали, що «кадирівці» повинні прийти, і ми вирішили тікати. Приїхали степами із сусідом на тракторці, він теж тікав, до Кривого Рога, і з Кривого Рогу наступного дня евакуаційним потягом їхали, невістка ще моя їхала сюди, і двоє онуків. Вона перша домовлялася з отцем Олегом», - розповіла Вікторія з Херсонщини.

Тікали від війни та повінчались. Історія подружжя з Херсонщини, які оселились на Хмельниччині

У новій домівці, каже Вікторія, разом з чоловіком ходять на службу Божу. Василь рубає дрова, Вікторія допомагає на кухні, впорядковує клумби. Полюбляють ходити по гриби. Кажуть, звикли працювати, а не сидіти, склавши руки.

«Я завжди мріяла приїхати на західну Україну. Та щоб таким чином ми потрапили сюди... Але скільки ми тут добрих людей зустріли. Я увесь Городок вже знаю, я вже можу тут екскурсоводом працювати, що можна подивитися, куди, я вже знаю, де яр, де грибні місця, де у садках квіти ростуть», - говорить жінка.

У Городку у подружжя сталася знакова для них подія.

«Ми давно говорили про те, щоб повінчатися. Хотілося нам повінчатися. І тут так зійшлося, ми запитали отця Олега, чи можна нам повінчатися. Він каже: «То добре, якраз Великдень, ми вас тоді й повінчаємо». І ми повінчалися. Після 35 років життя ми повінчалися», - каже Вікторія.

Василь розповідає: нещодавно їздив на Херсонщину, щоб навідатися до будинку. Каже, там зараз «сіра зона»: «Зранку до вечора бух-бух – то звідси, то звідти. Страшно. Це ж, як вам сказати, натурально все. Коли людина знає, що чекає, свідомо йде на це, та не такий вже великий страх, ти свідомо йдеш».

Вікторія додає, що просила чоловіка не Їхати до Херсонщини: «Я його не пускала, казала: «Не їдь, не треба»».

Але, Василь все ж таки вирішив поїхати та перевірити, що з будинком: «Я вирішив, я поїду, треба подивитися, що там, як дім, як все. В нашому будинку живуть воїни наші, вони наглядають за ним, будинок, слава Богу, цілий, але в домі російські військові не залишили нічого. Очікуємо, коли скоріше їх за Дніпро виженуть, і ми поїдемо додому».

Ректор інституту богословських наук, отець Олег Жарук каже: від початку повномасштабного вторгнення російських військ в Україну у них в закладі знайшли прихисток понад 300 людей. Десятеро живуть тут досі.

Читайте також "У мене є велике бажання — зменшити ціну перемоги". Інтерв'ю з виробником військового спорядження Міняйлуком.

Читайте нас у Telegram Viber та Instagram

Джерело