Родина рабина Мота Франка щороку приїздить з Ізраїлю в Умань на святкування юдейського Нового року. Тут вони мають власну квартиру, в якій проживає один із синів. Інший син з сім'єю живе на Хмельниччині. Онуки рабина ходять в українські школи і єдині в сім'ї, хто знає українську мову. Через повномасштабну війну РФ проти України та загрозу ракетних обстрілів невістки з дітьми виїздили на три місяці в Ізраїль. Мота як найстарший у сім'ї сам спочатку приїздив в Україну, щоб перевірити, чи безпечно рідним повертатися та їхати на святкування.

Кожної осені тисячі брацлавських хасидів з різних країн світу з'їжджаються в Умань на могилу свого духовного лідера Рабі Нахмана, щоб зустріти новий юдейський рік – Рош га-Шана. Попри прохання української влади не приїжджати в Україну цього року, у паломницькому кварталі — понад двадцять тисяч євреїв. Гості переважно не реагують на повітряні тривоги, проте майже усі дотримуються комендантської години. Як хасиди святкують Новий рік під час війни — у фоторепортажі Єлизавети Серватинської.

***

Субота. Шабат. На головному перехресті району паломництва брацлавських хасидів в Умані натовп. Усюди різкий запах м'яти. Віряни підходять по черзі до перехрестя, де стоїть стіл із травами, беруть по черзі пучок м'яти і нюхають його по черзі. За допомогою яскравих ароматів, пояснює один з чоловіків у натовпі, втамовують "душевний голод". У дні посту, коли їсти не можна, такий спосіб дієвий.

Праворуч вулицею — синагога, яку збудували на місці могили Нахмана Брацлавського, засновник брацлавського хасидизму. За його заповітом, кожен новий рік хасиди мають приїздити саме на це місце в Умані й святкувати разом.

Рабин Мота Франк згадує, як приїздив сюди ще за часів, коли на місці могили була звичайна земельна ділянка. Нею володіла місцева бабуся. Хасиди домовилися із нею про дозвіл приїздити кожного року на подвір’я, щоб молитися і зустрічати Новий рік. Згодом єврейська спільнота купила цю ділянку землі. Почати відбудовувати могилу та будувати нову синагогу.

Родина Франків щороку приїздить в Україну. Нині ж, коли в Україні війна, рабин Мота, найстарший у сім'ї, приїхав сам напередодні свята. Хотів переконатися, що в Умані зараз більш-менш безпечно для інших членів його родини.

Найближчий тиждень Франки житимуть у квартирі старшого сина Мото в Умані. Молодший син з сім’єю вже кілька років проживає на Хмельниччині. Мають там власну квартиру, волонтерять у місцевій синагозі. Їхня донька навчається в українській школі. Вона єдина у сім'ї, хто добре розуміє й говорить українською мовою. Щороку разом з трьома дітьми Франки відвідують Умань на Новий рік. Ханна Франк розповідає, що вперше з початком повномасштабного вторгнення її родині довелось вивезти дітей з України. Три місяці жили в Ізраїлі, але мріяли про повернення додому.

Цього року шлях деяких паломників до України займає добу та навіть більше часу. Через війну вони не можуть скористатися літаками, як це було раніше. Але все одно їдуть. Кажуть, в Ізраїлі вже теж дуже довго триває війна, звикли.

"Ми подивилися на українських людей, на те, як вони реагують на тривоги – вони спокійні, – каже Мота Франк. – Тримаються ближче до підвалу на випадок небезпеки. В Ізраїлі всі вже звикли до такого. Війна – це частина нашого життя. Тому це не лякає".

***

Ранок неділі починається з молитви. Віряни потроху сходяться до центральної вулиці та могили: їдять, радіють, співають. Опівдні – знову молитва. Натовп хасидських паломників вже до того часу заполонив вулиці, подвір'я синагоги. Люди збираються навіть на балконах навколишніх будинків і дахах. Спільна молитва триває близько години. Після цього лунає музика, яку усі підхоплюють і починають танцювати. По всій площі – танцювальні кола та обійми. Увечері ж – святкова трапеза у головній їдальні.

"Новий рік для нас – суд. Кожному потрібен адвокат. Це – наш цадик Нахман. Ми приходимо до нього, щоб відпустити наші гріхи. Перед смертю він пообіцяв: той, хто приїде на до його могили на Новий рік, за того він буде стояти і захищати. Тому ми знаємо: приїдемо до цадика – увесь рік він нас буде оберігати", — розповідає Нахум Маркович, вірянин з Ізраїлю. Його слова допомагає перекладати дружина Рейчел. У подружжя 12 дітей. Цьогоріч вони приїхали майже усі разом, за винятком молодших доньок.

Один із синів Марковича з дружиною і дітьми проживає в Умані вже три роки. Вікна їхньої квартири виходять прямо на могилу цадика. Кажуть, що в Україні їм духовно спокійно. До того ж вони постійно біля Нахмана у священному місці. Вони, як і Франки, через війну на три місяці виїздили в Ізраїль. Невістка Нахума Марковича якраз була вагітна. Переживала, щоб до народження дитини повернутися в Україну і народити тут. Так і сталося.

***

На другий день Нового року, у понеділок, відбувається наймасовіше за кілька днів дійство. Увесь день в районі паломництва хасидів голосно. У квартирах та на подвір'ях — святкові застілля, на озері — купання.

Ближче до шостої вечора біля головного озера збираються майже всі віряни. Тут починається масова спільна молитва. На околиці озера ледь помітна група жінок. Це дружини хасидів з доньками, вони моляться окремо. Молитва переривається співами та викрикуваннями, схожими на гучний видих з полегшенням.

Цього року, не дивлячись на війну та небезпеку ракетних обстрілів усієї території України, до Умані на свято приїхали понад двадцять тисяч хасидів. Протягом майже двох тижнів за порядком тут наглядає поліція, спецпідрозділи, рятувальники та лікарі Самі хасиди кажуть: цінують таку турботу, а ще – у своїх молитвах згадують Україну і просять для неї перемоги.

Читайте також

"Перше, що мене спитали: де повісити наш прапор?" Як живе звільнене Високопілля на Херсонщині

"Орк побачив консерви для собак. Каже: "Це ми собі візьмемо" — волонтер, що врятував понад 200 людей на Київщині

"Кожна війна є унікальною, але ми бачимо закономірності" — інтерв'ю із директором "Лікарів без кордонів"

Джерело