Пані Наталя з окупованого селища Горностаївка, що на Херсонщині, зібрала речі до маленької валізи та евакуювалася до Запоріжжя. Каже: російські військові забирали гуманітарну допомогу у жителів та вивозили все цінне.

Пані Наталя притискає до себе телефон зі світлинами родини та згадує мирне життя. Каже, нині рідне селище не впізнати.

"Спочатку вдарило сильно. Була заграва, з Каховки нам її було видно. Ми полякалися. Потім літали літаки, ми ховалися в підвалі. Пропадав зв'язок. Було дуже страшно. Діти нас розшукували по всім соцмережам", — каже вона.

Безплатних евакуаційних автобусів із Горностаївки не було, тому і зволікали з від'їздом.

"Ми чекали два тижні та діти наші старші допомогли виїхати за власні кошти, бо це дуже дорого, для нашої родини — це майже 24 тисячі гривень. Ми з чоловіком вже пів року безробітні, нам пощастило, що ми дісталися за добу. Стріляли там, де ми стояли на постах, але, слава богу, нас пропустили".

Чимало людей залишилися без роботи та можливості виїхати, розповідає пані Наталя:

"Школа, лікарня і поля. Але ж на поля оце тільки виїдуть люди - починається обстріл, або літаки, і їх виганяють. Прилітає російський вертоліт на поле і виганяє всіх. Отакі заробітки. У нас дуже багато людей не погодилися з ними працювати. Це школа наша — вчителя виїхали, директор виїхав, чоловік мій теж в школі працює. Але ж психологічно і морально їх давлять".

Гуманітарна криза у селі настала за кілька місяців після приходу російських окупантів.

"У нас до останнього працював гуманітарний штаб, видавали продукти. Наш голова до останнього допомагав, поки його не забрали. А потім росіяни забрали нашу гуманітарку і роздали її, нібито, від себе. Дуже важко, люди не можуть собі дозволити багато чого. Але у нас село, у нас картопля своя, своя закатка, господарство своє", — згадує жінка.

Паралельно із нестерпним життям місцевих, окупанти влаштовували показові свята:

"Був день прапора, були там дітки із неблагополучних сімей, їм там гроші давали, вони помахали прапорами, їх знімали".

Нині родина Наталі оговтується від пережитого і планує дорогу вже до столиці.

Читайте також: "Душа херсонського спротиву". Волонтер з Херсонщини "дядя Гриша" переїхав до Запоріжжя

Підписуйтеся на Суспільне Запоріжжя у Viber або в Telegram