У березні в Генштабі Росії повідомили, що українські Військово-морські сили припинили своє існування. А вже наступного місяця флагман Чорноморського флоту країни-агресора крейсер "Москва" пішов на дно. Ще через кілька місяців українські військові повернули контроль над островом Зміїний. Між цими подіями Збройні сили України уразили більше десятка кораблів та катерів противника. Про російський десант в Коблево, західне озброєння контроль над Чорним морем, жінок на флоті та протидію армії РФ спілкуємось з командувачем Військово-морських сил Збройних сил України Олексієм Неїжпапою.

Які були завдання та стратегія військового командування Російської Федерації у Чорному морі на початку повномасштабного вторгнення?

Повний контроль в північно-західній частині Чорного моря, потім захоплення портів, позбавлені України виходу до морів — що Азовського, так і Чорного. Це основна стратегічна задача. Що стосується тактичних задач, то, звісно, це блокування портів з подальшим їх захопленням, висадка тактичних десантів, підтримка сухопутних військ, які просуваються суходолом. І подальше захопленням території України.

Які були наші завдання та стратегії?

Не допустити висадки десанту на десантно доступні ділянки, захоплення портів України. Я думаю, що з цим завданням Збройні сили України впоралися.

Перед повномасштабним вторгненням експерти зазначали, що розрив між військово-морськими потенціалами Росії і України, якщо порівнювати інші роди військ, був, можливо, найбільш критичним. Що маємо наразі?

Якщо враховуємо тільки сили і засоби Чорноморського флоту, то ті кораблі та підрозділи, які були посилені на початок агресії, звісно, різниця була в рази. Є відповідні формули — це один до дванадцяти в середньому. Звісно, ми не враховуємо потенціал всього російського флоту: Північного флоту, Балтійського, Тихоокеанского і Каспійських флотилій. На даний час у зв'язку з надходженням ракетних комплексів та іншого озброєння різниця цих потенціалів зменшилась в чотири рази.

25 лютого в районі Коблево українські бійці знищили російський десант. Розкажіть про це детальніше.

Це була група, яка розвідувала місця майбутньої висадки морського десанту. Я думаю, що була задача розкрити систему берегової оборони України, з'ясувати стан мінної небезпеки і для цього вони відправили підрозділ, який був потім знищений біля наших берегів силами оборони.

Подібні спроби противника ще були?

Ми не фіксували в такому об'ємі. Звісно, катери противника підходили до нашого Дунаю, підходили в районі Бессарабії на дуже близькій відстані до берега, але висадок диверсійно-розвідувальної групи або невеличких десантів не відбувалося.

На вашу думку, чому росіяни не провели, не наважились чи не зуміли все ж таки здійснити велику десантну операцію на одеському узбережжі?

Десантна операція не може бути окрема від взагалі стану на фронті. Основний шлях застосування десанту — це підтримка дій сухопутних військ на суходолі. Ми розуміємо, що противником була поставлена задача охопити Миколаїв, обійти Одеську область з півночі, і, звісно, для розвитку успіху на суходолі у них була спланована висадка десанту або захоплення безпосередньо портів.

Противник не мав успіху на півдні завдяки зусиллям Сил оборони Півдня, вони були відкинуті майже на кордон Херсонської області. Плюс дії Військово-морських сил безпосередньо на морі: це мінні загорожі, наявність ударної ракетної зброї берегового базування змусили противника відмовитись взагалі щодо висадки морського десанту або захоплення портів.

На початку повномасштабного вторгнення воїни, які опинились на острові Зміїний, потрапили в полон. Чи можна було їх відразу евакуювати з острова?

Вони призначені для того, щоб захищати острів — це перше. По-друге, лютий місяць, ми всі прекрасно розумію — море не завжди дозволяє зробити евакуацію або десантування морським шляхом. Ми вже мали плани щодо евакуації особового складу, але погодні умови на той час не дозволили це зробити. Коли вже можна було, то ми всі почули відоме висловлювання до російського корабля, який був біля острова. На той час підійти ми вже не могли.

Крейсер "Москва", флагман Чорноморського флоту РФ, відразу став мішенню Військово-морських сил України з 24 лютого чи пізніше?

Все, що має прапор Російської федерації — все для Військово-морських сил зараз мішень, не важливо чи це буде крейсер катер фрегат або підводний човен.

Що ви відчули, коли дізналися про влучання в крейсер "Москва"?

Перше — це гордість за те, що ми це зробили, гордість за моїх підлеглих. Друге — це, скажемо так, невеличкий спір, що буде далі з цим кораблям: залишиться він на плаву або все ж таки втоне.

Ви на що ставили?

Я особисто думав, що він не втоне. Тому що все ж таки корабель дуже великий і по всім розрахункам застосування крилатих ракет для того, щоб знищити корабель такого класу потрібно не менше шести-семи ракет. Якщо ми мали влучення двох крилатих ракет, то, звісно, цього було недостатньо, але був шанс. Все ж таки корабель не новий, а організація служби на кораблях Чорноморского флоту нам відома.

Якою була роль Військово-морських сил в битві за Зміїний?

Військово-морські сили відповідали за перешкоджання логістичного забезпечення морським шляхом, тому що острів — це в першу чергу логістика. Це пальне, боєприпаси, продукти харчування. Так, є можливість постачання повітряними шляхом, але тільки вертольотами, які відходять від тимчасово окупованого Криму. А вони мають дуже мало часу для того, щоб перебувати у повітрі біля Зміїного. До того ж, об'ємів одного-трьох вертольотів недостатньо для вирішення логістики. Тому основний шлях — це морський.

Після затоплення корабля забезпечення, який мав нести і озброєння, і всі види інших запасів, а також засіб протиповітряної оборони,зенітно-ракетний комплекс "Тор", який був призначений для захисту цього судна від наших ударів "Байрактарами" або крилатими ракетами, Російська федерація зрозуміла, що логістичне забезпечення всього острова неможливе.

Росіяни після цього втратили контроль над північно-західною частиною Чорного моря?

Так. За великим рахунком контроль північно-західного чорномор'я немає зараз ніхто. Це велика сіра зона у 25 000 квадратних кілометрів. Вони зараз застосовують тільки авіацію, яка постійно чергує в режимі 24/7 в північно-західній частині Чорного моря, не заходячи в зону наших комплексів протиповітряної оборони, які перебувають на півдні.

Ми теж не можемо заходити кораблями в цю зону, тому що вони можуть бути уражені береговими ракетними комплексами, які стоять на тимчаосово окупованій території Херсонської області на лівому березі Дніпра й в Криму. Найголовніше — ми не допускаємо дій противника у своїй зоні, що дозволяє працювати зерновій угоді й решту питань.

Скільки потрібно вибити кораблів Чорноморського флоту, щоб він втратив свою боєздатність?

Найголовніша задача, яка гостро зараз стоїть перед Військово-морськими силами — не допустити ураження території України з кораблів-носіїв крилатих ракет "Калібр". Це важка задача, але ми будемо її виконувати. Звісно, для цього треба нарощувати наш потенціал. Наші партнери надають на озброєння повітряних сили відповідні зенітно-ракетні комплекси. Це те, що впливає на розвиток Військово-морських сил у подальшому. Наші кораблі повинні мати потужну систему протиповітряної оборони, яка буде включати не тільки гармати, а й зенітно-ракетний комплекс, і засоби радіотехнічної розвідки, засоби радіоелектронної боротьби, активної і пасивної. Тож весь комплекс засобів ППО повинен виконуватись на наших кораблях. Це життя.

А є потреба в якомусь специфічному озброєнні для ВМС?

Знаємо, що мінна небезпека дуже велика зараз, особливо в північно-західній частині Чорного моря, що дозволяє використовувати міни всіх класів, тому протимінне обладнання насамперед, щоб забезпечити море. Друге — це крилаті ракети, які мають велику відстань для ураження, тобто так звану "довгу руку". Щоб ми змогли вразити кораблі противника поза 200 км або 300 км, щоб знищити носії "Калібрів".

Також вертольоти, які повинні працювати над морською поверхнею: це пошуково-рятувальні вертольоти, ударний вертольоти морського базування, які можуть працювати над морем і сідати на кораблі. Розглядаємо зараз вертольоти серії "Сікорський". Що стосується палубних вертольотів — теж декілька варіантів розглядаємо. Я думаю, найближчим часом буде новина, що Військово-морські сили отримують перші вертольоти у складі морської авіації.

Дуже потужна складова — це морська піхота. Морська піхота України — це великий потужний організм. Вона повинна мати теж специфічне обладнання, яке дозволятиме нашим морським піхотинцям висаджуватись на берег, зайнятий противником, долати перешкоди. Південь Одеської області майже весь у лиманах, у річках й подолання перешкод. Це задача морської піхоти.

Скільки мін росіяни залишили в Чорному морі?

Ми не можемо сказати скільки їх залишили. Ми знаємо, що більше 1 500 мін, які були захоплені в Криму — це міни, які були в українських військово-морських сил. У 2014 році захопили майже 80% потенціалу ВМС, зокрема й боєзапас, який зберігався під Севастополем, серед яких і міни. Одна з мін демонстративно спливла біля Босфору, а потім ми мали можливість звірити номера, які там були позначені. Це була міна з Севастополя.

Скільки цих мін поставили у перші місяці війни, коли Чорноморський флот панував майже під Одесою, коли ворожі кораблі підходили впритул до нашого міста і мали можливість здійснювати активне мінування — не знаємо. Для цього треба провести протимінну операцію, для цього потрібно, щоб сили і засоби, які будуть її здійснювати, були прикриті від вогневого впливу противника з повітря або суходолу. Треба