Про це повідомило Sky News.

Під час облоги Маріуполя постраждало понад 2,5 тисячі будівель, тобто майже половина всього, що стояло в місті. Одна з переселенок Алевтина Швецова назвала так звану “російську реконструкцію” розрухою.

Використовуючи супутникові зображення та публікації в соціальних мережах видання підтвердило щонайменше 100 знесених будинків вже після бомбардувань. Sky News назвало це число найскромнішою оцінкою масштабу “трансформації”.

Conflict Observatory позначило найперші пошкодження на мапі коричнево-жовтим кольором. Ті, що пошкоджено пізніше нанесли білим і синім кольорами.

У Росії опублікували проєктний документ, який містить плани щодо етапів будівництва у Маріуполі у 2025, 2030, 2035 роках тощо.

Генплан так званої “реконструкції” розробив Єдиний науково-дослідний і проєктний інститут просторового планування РФ. Більшу частину робіт виконує “Петербург Ренесанс” — компанія, яку підтримує губернатор Санкт-Петербурга Олександр Бєглов. Документ щодо перебудови підписав Денис Пушилін, так званий глава “ДНР”.

Згідно з проєктом населення Маріуполя має збільшитися з 212 тисяч осіб у 2022 році до 500 тисяч у 2035. Замість невеликих будинків в історичному центрі міста передбачили монолітні житлові, замість малих індивідуальних домівок — багатоквартирні.

Деякі з перших знищенних будівель у місті були символами української ідентичності. Наприклад, росіяни знесли пам’ятний знак Голодомору – геноциду, що влаштувала влада СРСР, який у 1930-х роках вбив мільйони українців.

Також було знищено стінопис з зображенням маленької дівчинки Мілани, яка втратила ногу та мати, коли у 2015 році бойовики та російські військові здійснили невибірковий ракетний обстріл.

Професорка Олександра Ксантакі, спеціальна доповідачка ООН з культурних прав, заявила, що дії Росії не узгоджуються зі стандартами міжнародного права прав людини щодо культурних прав. Вона вважає що важливо, аби культуру не використовували як форму пропаганди. Утім нині “ми можемо говорити про ідею культурної чистки, культурної війни”.

“Я розумію, що Маріуполь потрібно значною мірою відбудовувати, але це буде катастрофа, якщо частину культурної спадщини людей, які там жили і живуть, знищать. Це те, що ми бачили в попередніх конфліктах або попередніх ситуаціях, коли окупант намагався нав’язати свою культуру, особливо через забудову середовища шляхом перебудови”, — наголосила професорка.

Супутникові знімки від Maxar свідчать, що масштаби знесення будинків суттєво перевищують нове будівництво. Деякі новобудови не призначені для цивільних, а для військових. Водночас багато маріупольців змушені жити в розбомблених будинках без води, тепла чи електрики в холодну зиму.

Місцева жителька Карина Гурнак, яка жила з бабусею на околиці Маріуполя, після російського вторгнення отримала поранення снарядом, який пройшов через одну ногу й застряг у другій. Дівчині вдалося евакуюватися та зрештою добратися до Іспанії.

Її мати та бабуся залишилися у місті, а її батька застрелив російський снайпер. Брата Карини Гурнак вивезли в Росію в одному з евакуаційних автобусів.

Українка розповіла, що її родичам доводилося “шкрябати” та “виживати” через російську окупацію.

Найвідомішою будівлею, яке знищили росіяни, був старий драмтеатр у центрі Маріуполя. Він став могилою для сотень людей, які переховувалися всередині. Алевтина Швецова, яка втекла до Львова, назвала подібне “знищенням нашої історії”.

На її думку, росіяни навмисно намагаються приховати свої злочини та змінити історію.

“У Маріуполя величезна потреба – люди залишаються без опалення, без води, деякі з них досі живуть у зруйнованих будинках. Але окупанти першочергово нищать історичні пам’ятки – і роблять це провокаційно, цинічно, з елементами російської пропаганди”, — наголосила вона.

Її житло було розташоване недалеко від театру, в історичній будівлі під назвою Будинок з годинником. Він зазнав руйнувань тоді, коли влучили по драмтеатру. Відтоді її вулицю перейменували з “проспекту Миру” на “проспект Леніна”.

“Ми мріяли повернутися в Маріуполь після деокупації і торкнутися стін, але там все спалено. Російські війська забирають у нас можливість побачити це на власні очі. Вони просто зносять і руйнують місто до такого стану, що його неможливо впізнати”, — наголосила вимушена переселенка.

Джерело