Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Володимира Прохнича.
44-річний ветеран АТО Володимир Прохнич загинув 3 вересня 2022 року під час бойових дій на східному напрямку України.
Володимир був активним учасником Майдану, після якого одразу поїхав добровольцем на війну. Приєднався до батальйону «Айдар», служив в інженерно-саперній роті. Брав участь у боях за Хрящувате, Щастя, Троїцьке Луганської області. У 2015 році бійця нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
Згодом отримав важкі поранення, через що повернувся до цивільного життя. Жив у місті Ірпінь Київської області, відкрив власну справу – шиномонтаж. Приймав на роботу ветеранів та робив знижки учасникам бойових дій.
Чоловік у серпні 2021 року прийшов до Кабміну, висмикнув з гранати запобіжне кільце і пригрозився її підірвати. Двом співробітникам уряду він наказав перебувати поруч, а охоронцям – триматися осторонь і не застосовувати зброю.
Під час переговорів правоохоронці вмовляли його привести гранату в безпечний стан, віддати її поліцейським і здатися. Проте на це рішення Прохнича вмовив його друг.
Судово-психіатрична експертиза визнала військового осудним і помістили під варту. Але пізніше його відпустили під домашній арешт через необхідність лікування великої кількості поранень.
Коли почалася повномасштабна війна, Володимир одразу вирушив знову захищати Україну від російських окупантів. Ця війна для нього завершилася у боях на сході.
«Завжди у розмові з ним проглядалась його пряма турбота за тих, хто ще воює і за тих, хто вже ветеран. У мене з ним було багато щирих зустрічей. Знаючи усі його діагнози, він обіцяв мені більше не йти на фронт, але навчати інженерно-саперної справи наступні покоління військових. Вкладати себе у їх фаховість служби й безпеку. Так і було до 24-го лютого.. Потім він порушив обіцянку. І я його повністю зрозумів, чому… Коли я казав йому, що він – Герой, він заперечував це і просто дякував Богу, що зміг врятувати від підлих замінувань ще чиїсь життя…Таким був «Айдарівець» Вова Прохнич у житті. Справжнім. Непідробним. Щирим. Незламним», – написав друг і військовий капелан Анатолій Кушнірчук.
«Не можу повірити… Ви замінили мені тата, Ви були для мене порадником, підтримкою, хорошим татом, а для мами чудовим чоловіком», – написала Софія Момотюк, донька дружини Володимира від першого шлюбу.
Поховали захисника в рідному Ірпені на Київщині.
У Володимира залишились мама, брат, дружина, донька і син.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Джерело
