Найбільша війна в Європі після Другої світової. Потік трун. Тисячі українських прапорів майорять на могилах вбитих героїв.

Далі одна з наймасштабніших терористичних операцій останніх десятиліть – мільйони мирних українців масовано довбили по психіці кожну ніч цілий місяць майже щодня.

Далі на Херсонщині одна з найбільших штучних техногенних катастроф в історії Європи. Афект, море сліз. Українці рятують собачок як своїх дітей.

Далі виринає акула, і люди трохи випускають пар.

І тут зʼявляються просторікуваті пости на тему «розлюднення» українців, спроби морального виховання.

Друзі, ви там нічого не переплутали? Ціла нація на межі культурного і фізичного знищення, хронічний стрес, неймовірне горе, катастрофа біблійних масштабів… а ви моралі читаєте.

Радикалізація у відповідь на екзистенційну зовнішню загрозу – це неймовірно важливо! Бо інакше параліч волі, лапки догори і фізичне знищення.

Почекайте. Хоча б декілька днів. А краще до кінця війни. Дайте людям оговтатися. Дайте вижити. А потім підемо на ваші лекції про мораль і любов до росіян.

Слава Україні!